Довіра Богу

Ю.Кулакевич

Трохи більше року назад ми читали цей текст. І сьогодні ми говоримо про віру. Так багато Біблія каже про віру - мабуть, до Нового Року не вистачить часу все розповідати. Ми спробуємо більше зрозуміти - що таке віра, яка вона є. Все, що говорить Боже Слово… Протягом Листопада місяця - наша основна тема: "Віра".

Коли ми йдемо провідувати наших хворих братів і сестер, нам здається, що ми йдемо їх підтримати і їх віру збудувати. Але часто, приходячи до них, ми бачимо, як вони близько з Богом і лише через хворобу не можуть йти до Церкви - і часто ми бачимо, що їх віра більша від нашої - і багато вони можуть для нас самих послужити. Минулий раз, як ми провідували Марію Олексіївну, яка після двох операцій, довгий час була в лікарні… Вона вдячна усім, хто провідували її. І в своїй вірі до Господа - вона залишається непохитною. "Я не змогла би без віри, без Бога. Я стільки мала ситуацій, де я могла би впасти духом, зупинитися, злякатися, але Господь дав мені підтримку - і я вже можу ходити, і процес відновлення проходить нормально." Кожен раз, як у нас є можливість послужити братам і сестрам - скористаймося цим.

І коли відпустив народ, то Він зійшов на гору, аби помолитися самотою; і увечері залишався там сам. (24) А човен уже був на середині моря, і його било хвилями, тому що вітер був супротивний. (25) А о четвертій сторожі ночі пішов до них Ісус, йдучи морем. (26) І учні, коли побачили Його, що Він простує морем, жахнулися і казали: Це привид! - і від страху закричали. (27) Але Ісус наразі озвався до них і сказав: Збадьортеся: це Я, не бійтеся. (28) Петро сказав Йому у відповідь: Господе! Якщо це Ти, накажи мені прийти до Тебе по воді. (29) Він сказав: Іди. Петро вийшов з човна і пішов по воді, щоб наблизитися до Ісуса; (30) Але він бачив сильний вітер, і злякався, і почав потопати, а тоді закричав: Господе! Врятуй мене! (31) Ісус відразу простягнув руку, підтримав його і сказав йому: Маловірний! Нащо ти засумнівався? (32) І коли зайшли вони до човна, вітер затих. (33) А ті, що були в човні, підійшли, вклонилися Йому і сказали: Справді, Ти - Син Божий. (34) І, перепливши, прибули на землю Генісаретську. (35) Мешканці тієї місцини упізнали Його і звістили по всій окрузі тій і принесли до Нього усіх хворих. (36) І просили Його, щоб лише торкнутися до поли одежі Його; і котрі торкалися, уздоровлювалися. (Мф.14:23-36)

Одна з яскравих історій про життя по вірі та перешкоди, які трапляються. Віра - це прекрасно. Це найпрекрасніше, що ми можемо мати - все можливо віруючому; праведний вірою жити буде. Ісус відпустив учнів, щоб вони перепливли на інший бік. А Сам пішов на гору і молився. Коли вони вже прийшли на інший бік - … ті що доторкнулися до Ісуса зцілилися.

Молитва - це один з елементів, що збудовує нашу віру. Так, Боже слово - це основа зросту віри. Але молитва - це другий елемент міцної віри - щоб вона ставала дієвою. Для нас надваждливо - Христос молився і пішов по морю, люди зцілялися - звершувалися реальні чуда.

Не чекаймо чуда після порожніх розмов, телевізору, газети, сну… Після таких речей вірі дуже важко рухатися в нас. Ми реально нічого не можемо робити. Але Христос молився - і пішов до них.

Петро завжди був перший. "Можна?" - "Іди". В школі казали на таких "вискочка". Христос знав, що він такий - і Ісус вчив його крок за кроком. Петро почав іти і злякався і почав тонути - рибалка, професіонал…. І раптом почав тонути. Хіба так не буває з нами? Ми вже маємо життєвий досвід…. І ось ми тонемо… Ось Христос поряд з нами - а ми тонемо. Хіба не буває так? Нажаль буває.

Ми подібно до Петра злякаємось… Є страх, як фобія, психологічна вада… Але є - ми йшли, і раптом злякалися і забули хто ми є і що ми маємо від Бога… Петро забув що він вміє плавати. Петро забув, що Господь сказав йому "Йди"… Як часто ми забуваємо про віру - що вона може пересувати гори. Віра Божа - достатня, щоб ми не потонули. Але інший раз ми лякаємося. Ми дозволяємо боязні прийти….

Євр.11:1 А віра є певність у тому, на що є надія, однак наяву котрої не видно.

Дуже добре говорить один з українських перекладів: "Віра - підстава сподіваного і доказ небаченого"

Коли ми надіємося на Господа - ми віримо. А як часто ми забуваємо сказати "Господи, рятуй!", і керуємося своїм страхом. Приймаємо невірні рішення і маємо велику халепу.

12 розвідників пішли побачити землю, що Господь пообіцяв Ізраїлю. "Ми проти них в наших очах - як сарана… не можемо!" Лише 2 казали - "Бог сказав, Він зробить!" Як часто ми стоїмо перед таким вибором - повірити Богові чи повірити тому, що ми бачимо? Ізраїльський народ жахливо натерпівся за своє невір'я. Але вибір був зроблений. Часто нам видається, що хвилі занадто високі - Бог сказав, що Він на нашій стороні. Навіть, коли нам здається, як Петру - тонемо… Ісус поряд з нами, щоб нам допомогти.

Іов казав: "ЩО я боявся - те на мене й прийшло". Як часто інші люди кажуть: "отаке приснилося - прийде халепа…". Всякий сон повинні сприймати як сон. Всякий страх, що приходить в нашу голову - можемо казати "знаю, Відкупитель мій живий". Це не повинно тривати довго - лише-но зрозуміли - одразу перейди до віри Богу. "Все можу в Ісусі Христі!", - каже Апостол Павло. Це відбувається реально коли ми віримо нашому Богу. Все що лякає нас - ми можемо зупинити Божими обітницями, маючи шолом спасіння. Ми тут же стаємо і кажемо - усі ці думки, погрози і т. д. забери в Ім'я Ісуса Христа - це реальна віра! Скільки людей навколо нас мали паніку, бо національний банк почав щось робити з українськими грошима - скільки людей мають страх про свої гроші. Скільки людей зараз переживають "Ой, що ж це буде". Скільки людей піддаються настроям у суспільстві. Скільки людей все ще бояться за свою гривню.

Що нам боятися? Господь дбає про нас! Подивіться на пташок - вони не сіють не жнуть, в комори не складають, Господь дбає про них. Подивіться на лілії - польову траву - Господь дбає і про неї. Тим більше про нас дбає Господь.

Уряд, може й не дбає, близькі люди лишають нас самими… Господь же про нас не забуває!

Страх нестачі грошей… це не повинно володіти нами! Господь сказав: Повт.Закону 30:9-10

З надміром дасть тобі Господь, Бог твій, успіх у будь-якім ділі рук твоїх, у плоді лона твого, в плоді скотини твоєї, у плоді землі твоєї, бо знову втішатиметься Господь через тебе, доброчинячи [тобі], як Він тішився через батьків твоїх, (10) Якщо будеш підкорятися голосові Господа, Бога твого, пильнуючи заповіді і настанови Його, записані в цій книжці закону, і якщо навернешся до Господа, Бога твого, всім серцем і всією душею твоєю!

Одвічний Божий закон - якщо ви тільки тримаєтеся Господа. Якщо ви тільки слідуєте Його заповідям - ця заповідь тобі не важка - зробиш добре для себе. Це завжди нам на добро - а часто ми йдемо і собі самі робимо на зло. Скрізь будеш мати благо! Бог хоче щоб нам було добре і хоче радіти за нас.

Лише не піддаваймося впливу світу, хвилям бурі… Від цін на ринку іноді нас "хитає" як на морі - як вижити?! Люди навколо нас тонуть, нарікають … а Бог каже нам - не тривожтеся про завтрашній день. Пташки - Я за них дбаю. За траву Я дбаю. Робіть належне - і ви не залишитеся напризволяще. Коли сьогодні йдемо додому - кому будемо вірити, як зайдемо у магазин? Кому ми віримо - настрою чи Божому слову? 2Кор9:8 - А Бог спроможний збагатити вас всілякою благодаттю - це не порожні слова! Він Сильний! Всім, що треба для нас - всяким добром. Він сильний!

Віра - стосується навіть нашої їжі . Того, що лежить на нашому столі. Всяка їжа - освячується молитвою і словом, бо робимо це з вірою! Навіть якщо смертоносне щось вип'ють - не пошкодить. Таку силу має віра!

Ми читаємо про Петра. Ми дивимось на людей навколо нас…

Але є ще одна сфера, яка дуже тривожить нас - наше здоров'я. Так, за нього треба належно дбати, бо це є храм Духа Святого. Не зловживати тим, що Бог нам доручив - але ми дивимось, як багато людей бояться за своє здоров'я. Хто недавно був у лікарні знає - це дорого і важко. Часто хворі можуть втратити роботу… розпадається сім'я. .. І ми бачимо, чуємо, … особливо через рекламу… "90% Українців мають захворювання очей". Люди це все слухають - треба йти лікуватися. Ой треба йти… може поможуть.. ой треба швидко йти. Те що ми чуємо - воно завжди акцентується на негативному. Як ось дивився блок реклами - і якщо всім вірити, ми повинні були вже вчора або позавчора померти! На що ми будемо дивитися - чому ми будемо більше довіряти в питанні нашого здоров'я.

Христос молився - і до Нього принесли хворих… І ті, що доторкнулися -зцілялися. Жодного разу не було так, щоб люди не отримали зцілення. Лише через невір'я.

Як часто зранку ми кажемо "благослови душе моя Господа - бо він зціляє всі недуги наші". Як часто ми сповідуємо "зціляє сокрушенних серцем" "хворий хто з вас - хай покличе пресвітерів Церкви і … молитва віри підніме хворого!" Як наша віра співвідноситься з цим словом?

Скажіть зараз "Я вірю, що Ти можеш зціляти!"

Так, я знаю, що Господь може зціляти; іноді я згоджуюся з цим, але ми можемо сказати це твердо з упевненістю, не соромлячись! Ми знаємо про це… колись читали про це… Деякі кажуть - "тоді було, а тепер не знаю…"

Я вірю, що Він сильний це робити і сьогодні! Віра вона підтверджена нашим життям! Господь завжди вірний. Господь не раз зцілив мене, я не раз був свідком Божого зцілення - навіть коли людям видається втрачене в кінець. Господь відновлює!

Коли ми знаємо. Коли ми віримо. Коли ми маємо досвід - сповідаймо це!

Велику роль в дії віри - має наше сповідання. Серцем вірують до праведності а вустами сповідують - до спасіння. Петро вийшов з човна - віра завжди має реальне вираження! Нехай спочатку у нашому сповіданні! А потім робимо наступний крок приймаймо те, що Бог дає нам.

Петро боявся до п'ятидесятниці… а потім перестав! Боже слово, молитва, сила Духа Святого! Це робить нас людьми, які живуть по вірі. Ми ходимо вірою, а не баченням! Віра - це підстава і доказ невидимого. Це - крок віри, хоч навіть ще "не бачимо".

Людей часто лякає - страх за свою сім'ю, за дітей, за майбутню сім'ю… скільки людей живуть і бояться - а якщо мої діти захворіють, а як батьки захворіють… а як... а як… Так світ живе. Християне ж кожен ранок піднімаються і благословляють свою родину. І сміливо йдуть у життя. Може діти ще сплять - помоліться за кожного. Не виходьмо з дому без молитви. І тоді немає потреби боятися! Не має потреби переживати до болю у серці. Ми довіряємо Господу! Бог сказав. Як ми будемо слухатися Його слів - то Він благословить нас! І не лише нас - а і дітей, І УСЕ ПОТОМСТВО до 1000 роду…

Може, те що ми сьогодні знаємо Бога - це є благословення Боже для наших пра-бабусь або ще раніше…

Не лише нам це належить - наша відповідальність благословляти. Кожен мусить благословляти. Ніхто не повинен залишити землю, не благословивши своїх дітей і своїх онуків. Коли ми благословляємо - страху і боязні немає місця у нашому житті. Як благословляєте - будуть дійсно благословенні! Христос допоміг Петру без боязні. І вони припливли до доброї гавані. Христос сьогодні завтра і повіки - той самий! Він сміливо приходить на допомогу. Наш небесний Батько згоден зробити все для нас - Божої благодаті достатньо для нас в будь-якій ситуації… Навіть коли тонемо - Христос поряд з нами, щоб нам допомогти. Подібно з учнями щораз скажімо "Ти - Божий Син, ми тобі довіряємо і з Тобою йдемо!"

Можемо ще і ще раз доручити Господу наше життя! Ми не боїмося, що їсти, пити, зодягатися… не боїмося за здоров'я, ні за сім'ю. Я довіряю Тобі!

І мир Божий, котрий найвищий від усякого розуму, збереже ваші серця і заміри ваші у Христі Ісусі. Флп.4:7

Якщо Ви помітили помилку чи у Вас є коментар до тексту, будь ласка, виділіть його та натисніть Ctrl+Enter.